Свій рідний клаптик землі

"У 2016-му році Луганщина стала лідером у наборі військових".

Чим ближче до лінії фронту - тим менше рожевих метеликів у голові... і більше відчуття відповідальності за свій клаптик землі, що дала життя саме там, де ми виростаємо. Мені здається, що місце, де ми проводимо дитинство налаштовується на людину, що там виростає і у дорослому віці підживлює її своїми невидимими силами. Я це завжди ясно відчуваю, коли буваю у мами. Просто якесь морально-фізичне перезавантаження трапляється після поїздок. І от уявляєте, якщо це місце підживлення забрати у людини?! Та вона готова битися голими руками, щоб та місцина, двір, вулиця, степ та хмари були мирними, заквітчаними та прибраними... а земля уся вмита ніжними дощами, а не кулями...