Перед закінченням війни...

Сьогодні знову ввімкнули сеанс снобачення. Портал сновидіннь кожної ночі пропонує нові чудернацькі сюжети. Дивись досхочу! Та, інколи ж, бувають такі - з особливим змістом, не про особисте, а про вседержавне. Ось нинішньої ночі переглядала кілька серій. Розповім лише про дві з них, бо стосуються подій на Донбасі.

Серія перша.

Наче я біля самої лінії фронту. Дивлюся на місце з боку української території. З домівок, що під самим вогнем з обох боків, тікають старі люди. Голос "поза кадром" говорить, що це сепаратисти. Але ж я бачу перед собою звичайного дідуся, що розказує, як йому вже не сила так жити. Як важко зриватись з рідної землі і йти не знамо куди, відчувати себе жалюгідним, бездомним. Мені настільки жалко того дідуся, що там, у сні я від гіркоти почуттів плачу й плачу. Про що цей сон? Про те, що нас українців так дістала ця війна, що ми вже сліпнемо від люті. А звичайні пенсіонери, які отримали право на спокійну (не кажу вже - забезпечену!) старість, що опинилися між двох вогнів, не знають куди подітись. Як пережити їм цей час? Ще й "позиціонуємо" їх, як сепаратистів... Перебираємо, наче мотлох, ось той дідуган колись сказав так щось, що він тепер - поплатиться за це так-то? без варіантів і помилування - жорстоко та цинічно...?

Серія друга.

Вже у часовому проміжку часу після подій на Донбасі. Велике свято ізхоровими співами. Не бачу хто співає, але ясно чую музику - торжественну, піднесену. Один музикальний твір, за ним інший. І таке відчуття неймовірної самоповаги та позитиву. Намагаюся вслухатись хоча в один з цих виступів, щоб зрозуміти слова. Один з наступних виступів очинається пісня так, наче гімн Росії, а вже з другого рядку мелодія ясно вказує на те, що це - гучна мелодія від українських виконавців і дуже багато позитиву від неї, радості. Навіть якось впелетено у слова фраза "Я тебе кохаю"! Стиль цих співів не сучасний - більше схоже на оперу. Цей феєричний концерт чує навіть людина, що... померла десь у часи Катерини другої. Так, я бачу чоловіка у військовій формі тих часів, який крізь напівзакриті очі слухає і не вірить в те, що чує. Він хотів би показати більш сильний подив, але його образ так глибоко у часі, що свої емоції вже важко йому показувати. Тут я взагалі не знаю, як коментувати цей сон... Такий місток у часі через кілька столітть - погляд від історії, коли це протиріччя лише починалося до дня - після військового конфлікту на Донбасі.. Може,те, що душила Катерина друга - саме зараз виривається в інформаційний простір? Що є символом урочистих співів? Ми щось святкуємо, але що?