Бідні чарівниці

Оце прочитала новину, що чоловіка багатодітного на 2,4 роки засудили за 20 шоколадок... Таких історій, думаю, набагато більше, ніж ми чуємо у новинах чи читаємо на ФБ. Ось, наприклад, сьогодні у супермаркеті стала свідком, а згодом і учасником такої сцени. Біля овочевого відділу "заможні" покупці активно метушаться, перебираючи фрукти та овочі та складають їх у "чарівні" корзинки. Посеред тієї метушні стоїть бабця - старенька та маленька. Як ото з казочки якоїсь - маленький ціпочок та розгублений вигляд. Я пройшла в інший відділ, повернулася, а вона так на одному місці і стоїть. Вирішила дізнатися, що трапилося, та й підступилася ближче: - Чого ви тут стоїте, з вами все добре??- - Та я дивлюся, люди все купують та купують. Та багато всього. А я собі дві пасочки вибрала. - Ну вибрали, то й чудово. Чому до каси не йдете? Витягує ці дві пасочки із заяложеного та (підшитого нитками!) поліетиленового пакету, показує на ціну мені: - Так пасочки ось дивіться, скільки - аж дві по ціні якій..!!!, а в мене лише три гривні, а я стою й плачу. А люди все ходять і ходять, купують все... Ну що ж, прийшлося іти з бабусею на касу, прихопили ще й молока. До цього вона й про сірники згадала, поки такий випадок добрий з нею трапився. Не думаю, що вона могла обманювати. Бо дійсно нікого не просила. Просто стояла посеред супермаркету й чекала, хто сам з нею заговорить. Я провела бабцю до трамвайної зупинки. Там вона одну пасочку зразу ж розгорнула та з'їла. От до цієї казочки тільки треба лісочок та пеньочок додати, на який присів би цей персонаж. А далі стара жінка повинна була обернутись казковою феєю, що подарує мені коня та дерев'яний палац, ну або золотий, оздоблений сяючими камінчиками. Насправді ж вона така сама бідна, як і я, бо теж "бомжик", - винаймає частину квартири у сусідки за 600 гривень. А своя хатка завалилася від старості. А в мене і навіть страї хатки не було. Так як я досить висока, а бабуся аж надто малесенька, то поглядала вона на мене, як на інопланетянку з чарівної планети багатства. Через дуже товсті скельця своїх окулярів. Тут у цій ситуації, якщо погледіти з аспекту розташування душі, то ті окуляри і стареча неміч здаються аж наче випадково причепленими. Душа тії жінки насправді така ж молода, як і наша з вами. А коли вона носить в собі розуміння тіла та матеріального становища - то забуває про свої безсмертні, завжди молоді, серце й розум. Так, чогось подумалося - коли я мала машину та купувала синові будь-які солодощі - то не траплялися мені такі жалюгідні особи, які чекають допомоги. А от тепер - у самої в кишенях вітер гуляє, комунальні ще не сплачені - а тут... такі бабці-чарівниці по супермаркетах гуляють...