Виставка картин у стоматології ?

Це місто давно мене нічим не дивує – у візуальному плані. Ніяких різнобарвних клумб чи ошатних парків, а тим більше - затишних новобудов просто для людей. Спальні райони 80-х та торгові центри. Запхаєшся в старенький тролейбус чи замаюжену маршрутку і пливеш вкупі із затурканими роботою міщанами кудись до центру. Аж ось я визираю з вікна і аж зойкаю: моя нова подруга Наталя Артеменко нагло «розлила» на монотонно сірій вулиці яскраві літні фарби… виставкою картин! Ще сонечко не пригріло, ще дерева стоять сумні й безлисті, а тут такі казкові краплі світла на сірій вулиці Дніпра. Знаєте, і ніхто, крім мене, не здивувався, не звеселився?! Не згадав дитинство… Чесно кажучи, не занадто наше місто співає дифірамби творчим людям. Тут, здається доречно, якщо не добросовісно ходити на роботу, то займатися власною справою – industrial and business. А тут – дивіться на ці картини посеред вулиці - це ж так незвично і так класно! Як я вже писала, що Творець став щедрою своєю жменею сипати на мене знайомства із неординарними особистостями – то так воно і продовжується. Як не малюють - то ліплять, як не гаптують - то книги пишуть. Гептом українці з цепу зірвалися – наче заперлися в чарівну скриньку ідей та й гребуть, гребуть те все, на світ Божий народжують. Щоб звеселяло та мерехтіло! Тому «вангую» - найбільш актуальна нині професія стане – завзятий імпресаріо для таких талантів (італ. impresario, від imprendere – розпочинати, затівати). Бо це ж усе треба показувати, про те розповідати та ще й добре б, продавати. Бо художник чи хімік, чи хто там далі за списком - лише тоді відчувають себе щасливими, як все те, до чого торкається їх творча душа – не тільки преображаться, а й має свою люблячу аудиторію!

Так ось оповідка про ту сміливу художницю - Наталію Артеменко. Я знаю її трохи більше, чим півроку. Така бідова жіночка – швидко гомонить, а в «руках у неї все горить». І дивина навіть не втому, що вона організувала художню ярмарку саме там, де там була саме в той момент часу. Вона із своєю сім’єю відкрила невеликий стоматологічний кабінет. Син Олександр – лікує, чоловік – зубки новенькі виліплює, вона той невеликий бізнес адмініструє. І ось прямо на підвіконні тієї ж стоматології усі свої художні скарби вона і вимостила. Так і це ще не все! Коли ви – схвильований пацієнт, руки якого пітніють, а голос від страху тремтить… перед прийомом зубного лікаря відкриєте двері того кабінету – то раз і ви заспокоїтесь враз. Бо там потрапите на серйозну виставку картин. Ось вам – зубки лікують, а ось – ви також є відвідувачем арт-виставки. А поряд автор цих картин твори домальовує та інші композиції вигадує. Хіба ви будете занадто згадувати про біль чи дискомфорт? Навряд чи! Ви замрієтесь і про свої таланти, що заховали глибоко у дитинство. Людина - таке створіння непередбачуване, що може реалізовувати себе у повній мірі у паралельних світах і при цьому бути тут – у тривимірному просторі. Так, що не треба дивуватися, якщо у Дніпрі чи в іншому місті з’явиться, наприклад, лікар, що лікує зубки та співає колиcкові і романтичні пісеньки (за ідею - мені золоту монетку!) Дніпрянам вже стало цікаво, де ж така виставка постійна відбувається разом з таким сервісом. Не буду я розміщувати точну адресу чи телефони, бо то ж буде «нагла» реклама. Головне у цій оповідці – чесна історія про реальну творчу людину. Але підкажу орієнтир – шукайте картини на вулиці ім. Савченко. Також додам, що я вирішила до свого інтернет-магазину додати її роботи, щоб її соковиті літні натюрморти й пейзажі летіли по Інтернету та знаходили своїх щирих цінителів, а може, дай Боже і покупців!