Про Вікторію

...розповім вам таку милу історію. У нас у Дніпрі є невеличка площа, де торгують усякими книжними дрібничками: учбова література, листівочки, аксесуари до мобільних. І ось там є дуже цікавенької персона. Звуть її Вікторія. Говорить лише українською, стоїть майже від відкритим небом зі своїм небагатим крамом і в дощ і в сніг. Частину грошей з продажу несе у військовий госпіталь, на іншу частину - купує їм ліки. І те, що залишається - вже в сім'ю. Така скромна і така патріотична своїми справами, а не глоткою. Ах, нікому про неї - ні,ні! Ще й може насварити, якщо дізнається, що я публічно розповіла про її "великий секрет". Робить свої волонтерські справи тайно.... якось навіть незвично для нашого менталітету. Так от... до чого я? Пані Ричковій Вікторія теж допомагала так само тайно-добровільно, але та її, звичайно, не знає. Ну неможливо знати в обличчя усіх длюдей, що допомагають!!! Та і не усім та публічність нафіг треба. Вони не питають чеків чи платіжок, не галасують у фейсі. Донесли для поранених хлопців допомогу і добре. Не так, як "волонтерів-кар'єристів". Я навіть не знаю, який висновок з цієї ситуації... Просто так згадую, коли бачуся з цією жіночкою. Добра душа Вікторія!!! На тобі та на тисячах і десятках тисячів таких, як ти.. ох! На величезній кількості волонтерів і є Боже благословення, яке тягне Україну вверх та ще вище з болота, як козак себе за чуба .. дивно це!